Автор: Олена Гончаренко, журналіст
Нашо вже ті паперові щоденники? Менше паперу, більше цифровізації = більше знань і відповідальності.
Та нЄ. З усіх кутків лине, що дітям для розвитку тре більше волі, менше контролю, аби вони ставали самостійними.
І з тих же кутків звучить, що паперових щоденників уже не треба. То де ж візьметься та відповідальність? В електронному щоденнику, який пасе мама?
А я хо інакше. Щоб моя дитина написала своєю рукою розклад, спланувала свій навчальний тиждень. Записувала домашки в щоденник і знала, що то її поле діяльності. Аби ставало соромненько, коли нестиме щоденник учительці для запису про якісь фокуси в школі. Й аби, коли я забираю додому, звучало "Ма, я тобі ось покажу, в мене сьогодні в щоденнику два "чудово!"", а не від мене, що я там щось побачила в електронному щоденнику. Бо це про досягнення дитини. І нехай воно собі буде написано.
Педагоги, відгукніться, можливо, я помиляюсь, і вам таки дійсно було складно фіксувати успіхи, неуспіхи й шкоду в паперовий щоденник? Чи нехай би він собі був? У нас поки є, і я цьому тішусь.
Коментарі
Додати коментар