Криза компетентісного навчання або рибі потрібен хребет для плавання #hardskillsважливі

Автор: Інна Большакова

Пам’ятаєте про «фаршировану рибу» НУШ?  Це метафора результату навчання в традиційній школі, яка "напихує дитину фактами" як рибу фаршем, але дитина "не вміє плавати": не може використати ці знання в реальному житті. Тому потрібно вчити не знанням, а компетентностям, тобто навичкам, пов’язаним з життям. 

Але риба, яка не наповнена знаннями, - це не "вільна риба", це просто порожня оболонка, яку знесе течією чужих думок та маніпуляцій. І Гугл  не допоможе, а ШІ заглючить. Щоб розпізнати глюки ШІ та розв’язувати проблеми, щось має зберігатися в мозку. Щоб плавати, тобто бути суб'єктом, рибі потрібен хребет із фундаментальних знань. Захоплення загугленими знаннями не виправдало себе, тому знанієва парадигма повертається, правда, в новому прочитанні. 

1. Майкл Янг (Michael Young) -  автор концепції потужного знання Powerful Knowledge

Школа має давати теоретичні знання, які виходять за межі повсякденного досвіду дитини. Якщо школа вчить лише "життєвим навичкам", діти з бідних родин ніколи не отримають доступу до високої науки та абстрактного мислення, що закріплює соціальну прірву, а це позначиться на житті країни. 

2. Едвард Доналд Гірш (E. D. Hirsch Jr.) - автор ідеї культурної грамотності.

Для розуміння текстів і критичного мислення необхідна велика база фонових знань Cultural Literacy.

Навички читання чи мислення не існують самі по собі. Ви не можете просто критично мислити, якщо у вашій довготривалій пам'яті немає фактів, на які можна спиратися.

3. Деніел Віллінгем (Daniel Willingham) - професор психології Вірджинського університету, автор книги "Чому учні не люблять школу?".

Знання - основа для навичок. Чим більше ви знаєте, тим легше вам вивчати нове. Критичне мислення вимагає знання фактів, оскільки робоча пам'ять людини обмежена. Знання, збережені в довготривалій пам'яті, звільняють місце для складних роздумів. За цим принципом працює Сингапур, коли автоматизує уміння дітей. 

4. Френк Фуреді -  соціолог, автор "Wasted: Why Education Isn't Educating".

Сучасна освіта спрямована на "терапевтичне навчання" та соціальну інженерію. Захоплення «м’якими навичками" (soft skills) витісняє процес передачі досвіду від покоління до покоління. Відбувається виховання "впевнених дилетантів", які вміють працювати в команді та презентувати себе, але не мають що презентувати. Експертність не з'явиться на порожньому місці. 

Що повертається? (Деякі країни, лідери PISA, від цього й не відмовлялися)

1. Знання. Без знань в довготривалій пам'яті мислення "зависає", як комп'ютер без оперативної пам'яті. Пошук інформації в гуглі не замінює знання в голові, оскільки мозок  може ефективно опрацьовувати тільки те, що вже там є. Учити критичному мисленню без фактів як навчати плаванню в річці без води.

2. Зв'язки. Факти мають повязуватися в систему ("хребет" - це важливо, не фарш), що дозволяє бачити причини та наслідки, а не просто розрізнену інформацію. Вилучення другорядної інформації.

3. Практика. Навичка як фінальна стадія, яка стає можливою завдяки попереднім двом етапам.

Концепція ерудованості у світі зараз - це не запам’ятовування великої кількості розрізнених фактів (фаршировна риба), а наявність глибокої, структурованої та системної бази знань (хребет), яка дозволяє людині розуміти світ без сторонньої допомоги, протидіяти маніпуляціям та виживати в цифровому середовищі. 

P.S. Окремі уроки української мови та читання - це хребет. Не потрошіть рибу, бо не попливе.

P.S. Компетентність містить знання, але, можливо, на це не акцентували увагу.