Про «добровільну» МАН, у яку вчителя чомусь завжди призначають добровольцем

Автор: Оксана Непота

Мала академія наук України офіційно існує для розвитку дослідницьких здібностей дітей.

На практиці в звичайній школі це дуже часто виглядає інакше: спочатку спускають план, потім директор шукає, хто «візьме дитину», а далі вчитель раптом стає безкоштовним науковим керівником.

Я знаю це не з чужих розповідей. Я сама не раз була таким «добровольцем». Брала участь у МАН, працювала з дітьми, готувала роботи. Тому прекрасно знаю, як ця система працює зсередини.

Закон говорить про добровільність позашкільної освіти. Участь у МАН не є обов’язком ні для учня, ні для вчителя.

Але є чудове українське ноу-хау: добровільність, яку спускають наказом.

Відділ освіти дає школі план. Директору треба показники. А директор уже знаходить «добровольців» серед учителів.

— Візьмеш дитину на МАН?

— Ні, я не маю можливості.

— Ну ти ж розумієш…треба.

І все. Ти вже "доброволець".

Далі починається найцікавіше.

Тему треба придумати. Дитину зацікавити. Матеріал знайти. Дослідження організувати. Роботу написати. Оформити. Перевірити на унікальність. Написати рецензію. Підготувати презентацію.Зробити постер. Натренувати захист.

І все це — у вільний від роботи час.

Бо після уроків у вчителя, як відомо, життя немає. Є журнали, звіти, олімпіади,батьківські чати, перевірка зошитів, підготовка до уроків, чергові «терміново подайте до завтра» і тепер ще — МАН.

А тепер скажіть чесно: скільки в цій роботі залишається від науки дитини?

У багатьох випадках учень вивчає готовий текст і потім захищає його перед журі. А всю важку роботу робить учитель.

Не тому, що вчитель хоче привласнити дитячий результат.

А тому, що без його роботи ця «дитяча наука» часто просто не відбудеться.

Особливо коли дитині це взагалі не цікаво.

Але план є.

Тому тему висмоктують із пальця, аби поставити ще одну галочку у звіті.

Потім починається бюрократія: анотації, рецензії, оформлення, вимоги до унікальності, нескінченні правки.

Обладнання?

Старий мікроскоп, кілька колб і те, що вціліло ще з минулих десятиліть.

Хочеш зробити нормальне дослідження — шукай можливості сам. Або, як це часто буває, витрачай власні гроші.

І при цьому від тебе чекають результату.

Бо рейтинг школи — понад усе.

Про оплату взагалі смішно.

За десятки годин роботи ти отримуєш… грамоту.

І тут ми підходимо до найцинічнішого.

Війна.

Тривоги. Укриття. Зірвані уроки. Відключення світла. Діти, які психологічно виснажені. Учителі, які самі ледве тримаються.

І в цей момент:

«А що у нас із МАНом?»

Серйозно?

Після третьої тривоги за день учитель приходить додому і замість відпочинку, замість присвятити час своїй родині, відкриває ноутбук, щоб написати дитині «актуальність дослідження».

А потім дивується, чому на звичайний урок уже не вистачає ні сил, ні енергії.

І найгірше — відповідальність теж на вчителеві.

Дитина погано виступила — керівник не підготував.

Робота надто професійна — підозріло, мабуть, учитель списав з інтернету!

А взяли інформацію з інтернету — академічна недоброчесність.

Не взяли — робота слабка.

Тобто спочатку тебе змусили це робити, а потім залишили самого відповідати за наслідки.

Батьки теж бувають різні.

Одні кажуть: «Хочу, щоб моя дитина перемогла».

Інші просто зникають.

А вчитель тим часом має бути одночасно науковцем, редактором, лаборантом, психологом, репетитором і тренером із публічних виступів.

Безкоштовно.

Я не проти МАН.

Я проти примусової МАН.

Якщо дитина справді цікавиться наукою — чудово. Дайте їй сильного керівника, нормальне обладнання, доступ до лабораторій, літератури, фахівців і час.

А якщо дитина не хоче — відчепіться від неї.

І від учителя теж.

Бо наука, яку починають із фрази «нам треба здати план», — це вже не наука.

Це звітність.

Я сама кілька разів була тим самим «добровольцем». Тому знаю, скільки в цій «добровільності» насправді примусу.

МАН має розвивати дитячу цікавість до науки.

А не вчительську здатність безкоштовно тягнути на собі ще одну систему звітності.

І якщо вся ця «наука» розвалиться без учителя, який ночами пише за дитину, — то, може, проблема не у вчителеві?

Може, це просто не наука. А добре оформлений звіт про те, як у вчителя забрали ще один шматок життя.

МАН у нас добровільна. Добровільно — для чиновника. Безкоштовно — для вчителя. А звіт — для всіх.