Про пріоритети в освіті і житті: #мебліважливі

Автор: Інна Большакова, методист

#МЕБЛІВАЖЛИВІ

Майбутнє шкіл: тиша, простір і меблі…

Я не розумію, чому вам не подобається фото AI. Мені подобається.

Такий вигляд матимуть кабінети НУШ. Збережіть, щоб перевірити.

Мають гарний футуристичний вигляд. Людей немає. Вони й не потрібні в епоху штучного інтелекту.

Тим більше, що учителі на заробітках – вагони розвантажують.

Діти в гідропарку розважаються чи переїхали за кордон, вчитися за старими зношеними партами.

У кабінетах тихо і красиво.

Погодьтеся, красіва картинка. Красіва.

І нагальна, бо що ще може зігріти людські серця, як не вигляд гарних меблів під час війни і постійних зборів для бійців на фронт?

(Ви не уявляєте, які меблі у капіталістів за кордоном. У Кембріджському університеті лави 19 століття. А стільці в коледжах – років 10 кожному, дерев’яні столи і лави у їдальнях початку 20 століття (а може, і давніші). А вони їх ремонтують і ремонтують. Купляють іноді нові, але не фанатично. Не повезло їм, бідним, з грошима – не виділяють таку субвенцію).

А якщо когось цікавить питання, де взяти гроші на принтер чи ламінатор? Усі вже зрозуміли, що робити: писати й підписувати петицію «Де взяти гроші на хліб, папір, чорнило для принтера, плівку для ламінатора?»

Це єдиний канал зв’язку з державними органами освіти. Така собі «дорОга життя».

Ще петицій 15–20 – і крісло очільника освіти перенесуть у Верховну Раду. Щоб недалеко було ходити до трибуни.

Соррі, нікого не хочу ображати.

Просто погляди на ситуації бувають різні. Печалька – від усвідомлення пріоритетів в освіті й житті.