Профільна школа має починатися з чітко визначеної, науково обґрунтованої та апробованої моделі академічних та професійних ліцеїв

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Суботні роздуми

Голосуємо дружно… За фантом

Якась дивина коїться…

Новинна стрічка FB останніх днів повна повідомлень, що обласні та міські Ради великих міст приймають рішення про затвердження мережі академічних ліцеїв на відповідних територіях.

Не дивує одностайність таких рішень. Як і суголосність в часі. Це звично. Хоч і не дуже оптимістично.

Дивує інше.

По-перше. Ніхто в Україні на сьогодні достеменно не знає, що таке академічний профільний ліцей, як організаційно-педагогічна модель здобуття загальної середньої освіти. Зокрема, невідомо:

- це буде окремий заклад освіти чи сім’я: разом із початковою школою, гімназією і дитсадком; 

- яким буде його структура;

- якою буде система управління в ньому;

- чи будуть такі заклади мати особливий штатний розпис;

- скільки учнів буде в кожному класі та паралелей класів у таких ліцеях; 

- якими буде тижневе навантаження педагогів у ньому;

- чи  буде іншою система нарахування заробітної плати педагогам;

- чи дасть можливість система оплати праці залучити до роботи в ньому докторів наук і провідних учених університетів, наукових працівників академічних інститутів і просто дуже фахових людей. Які за копійки працювати в таких закладах не будуть;

- чи буде сформований окремий державний стандарт для педагогічних працівників академічних ліцеїв чи вимоги до них будуть такі ж, як до всіх педагогів, сформульовані в уже діючому професійному стандарті вчителя;

- якою буде структура навчального плану;

- якою буде логіка диференціації здобувачів освіти;

- якими будуть основні формати навчання в ліцеї (курси, модулі, проєкти, спецкурси, факультативи);

- яким буде співвідношення академічності та прикладності…

Тобто, приймаючи рішення про затвердження мережі, фактично затвердили лише назви… 

По-друге. Не думаю, що в Україні є хоча б одна людина, яка зможе розповісти про систему відбору випускників гімназії для навчання в академічному ліцеї. На мою думку, може бути  три варіанти такого відбору.

Перший. Зовнішнє незалежне оцінювання за методологією ЗНО. Коли учні виконують тести, які дають можливість перевірити не лише фактологічні знання, але і навички застосування таких знань на практиці: відкриті завдання із демонстрацією логіки їхнього розв’язання;  власне висловлювання з власноруч написаним його текстом; очне спілкування з носієм іноземної мови. І обов’язкове визначення результатів оцінювання на наукових засадах тестології. Але в такому випадку, зважаючи на рівень фактичних знань НУШівців із основ наук, питання можливості укомплектування таких ліцеїв стає насправді проблемним. Учнів, які мають достатньо глибокі знання не так і багато. Чи я помиляюся?   

Другий. Зовнішнє незалежне оцінювання за методологією НМТ. Коли учні складають тести із кількох предметів в один день; вимушені демонструвати, образно кажучи, знання фізіономій історичних діячів, замість розуміння сутності історичного процесу, та показувати  уміння грати в гру, яка називається «угадайка». А їхні результати визначаються не на засадах тестології, а за якимись химерними таблицями, придуманими чиновниками МОН. У цьому випадку контингент ліцеїв можна буде сформувати успішно. Але для чого? У діючих ліцеях та спеціалізованих школах у старших класах переважна більшість учнів, образно кажучи, протирають штани, а не навчаються. Якщо відбір до академічних ліцеїв буде здійснюватися за описаним мною другим сценарієм, то кількість таких  навряд зменшиться.

Третій . Систему відбору будуть розробляти самі ліцеї. Якщо чесно, то в цивілізованій освіті, це був би найбільш оптимальний варіант. Пишучи «цивілізована освіта» я маю на увазі, що заклади там відповідають за результат своєї роботи. Він є важливим елементом їхнього іміджу і місця в освітній спільноті. Але так, як для української освіти результат не є вельми важливою чеснотою, а більш значущими є ставлення начальства, обсяги фінансування,  уміння показати процес, то можу лише уявити  в яку вахканалію в такому випадку перетвориться цей набір. І в такому випадку академічні ліцеї із гіпотетично елітних закладів стануть або елітарними, або на порядок нижчий, ніж колишні приходські школи…

Тобто, відсутність задекларованих механізмів формування контингентів академічних ліцеїв не дає можливості навіть приблизно уявити скільки там учнів зможуть навчатися. Як можна за такої ситуації затверджувати  мережу? 

По-третє. Як відомо, в Комітеті Верховної Ради з питань освіти і науки розроблено законопроєкт, який достатньо суттєво змінює основні підходи до формування мережі академічних ліцеїв, ніж ті що існували до сьогодні. Існує і альтернативний законопроєкт. З іншою методологією формування мережі. Якщо буде прийнятий перший чи другий, то та мережа, яка затверджується сьогодні, безумовно передбачатиме її перегляд. 

Тобто, для чого затверджувати те, що апріорі через дуже короткий час потрібно буде перезатверджувати? 

По-четверте. Інформація, що находить з місць і про яку не мовчать стрічки новин, переконливо свідчить: батьківська спільнота не підтримує створення академічних ліцеїв у  варіанті, який потребує суттєвих міграцій учнівських мас та учителів через закриття, укрупнення, зміну статусів існуючих закладів освіти. І це за умов, що дуже багато батьків насправді іще реально не зіткнулися з тим, що шкільне життя їхніх дітей із 2027 року буде продовжено до одного року, а після 9-го класу їм доведеться робити дуже складний вибір між академічною та професійною освітою. У суспільстві, в якому іще з часів раннього срср сформоване презирливе відношення до робітних професій, у суспільстві, де навіть сьогодні панує суспільна думка: «не хочеш добре вчитися – підеш у ПТУ», такий вибір іще довго буде розглядатися як фатальне життєве рішення. Чи багато людей готові його прийняти?  

Між іншим, уважно читаючи інформацію про прийняті рішення щодо формування мережі академічних ліцеїв, у жодному випадку не знайшов того, що мало б уважно аналізуватися на етапі прийняття рішень: результати валідних соціологічних досліджень про ставлення батьків до ідеї профільної школи. 

Тобто, для чого затверджувати мережу, якщо батьківська спільнота реформу, м’яко кажучи, не підтримує. 

По-п’яте. Не вивчали думку батьків. Зрозуміло. То, можливо, варто було б вивчити думку тих, хто цю профільну школу буде впроваджувати. Я – про вчителів. Про думаючих вчителів. І про думаючих директорів. Між іншим, днів десять тому зателефонував кільком директорам ліцеїв, які увійшли в «пілот» з апробування змісту профільної школи. Дехто, почувши запитання, взагалі відмовилися розмовляти. А ті кілька, що згодилися, на питання: «Чим майбутній академічний ліцей   відрізнятися від існуючого закладу, скажімо, з поглибленим вивченням тих чи інших предметів?» - відповісти не змогли.

Чи винуваті вони в тому, що не знають якою буде модель академічного ліцею? Ні. Не винуваті.

Але я їх добре розумію. Кажуть, що  заклад, який у пілоті,  отримав 10 млн. гривень на політ. Дуже заманливо для польоту. Однак, варто завжди пам’ятати: рано чи пізно за ці гроші доведеться відповідати. 

По-шосте. Складно уявити, чим керуються депутати різних рад, приймаючи подібні рішення у час, коли країна 14 років живе в страшних реаліях війни. Коли сотні тисяч українських дітей і школи давно забули, що таке нормальний навчальний процес. Коли навчальний день без тривоги - не менша рідкість, як світла частина доби із електрикою. Коли холодний клас і гул генератора давно стали нашими освітніми реаліями.  І коли реформа проводиться задля реформи. 

Але проголосували. Процес є. Чи будуть результати? А це вже дуже багатьом зовсім не цікаво. Ті, хто голосував, крайніми не будуть. У нас немає колективної відповідальності. 

Крайніми у випадку провалу створення справжніх академічних ліцеїв будуть керівники закладів освіти і вчителі. Як у реформі НУШ. Коли головними винуватими  у пробуксовках якої зробили…вчителів. 

Замість епілогу.

Мене уже пробують звинуватити в тому, що я противник профільної освіти старшокласників. Не пліткуйте, панове.

Я підтримав реформу НУШ у 2017 році й сьогодні свою думку не змінив. Я підтримую ідею профільного навчання для старшокласників, хоча б тому, що маю невелику надію, що ця реформа дасть можливість суттєво скоротити кількість тих, хто не навчається, а протирає штани в старших класах. 

Але профільна школа має починатися з чітко визначеної,  науково обґрунтованої та апробованої   моделі академічних та професійних ліцеїв, як організаційно-педагогічної форми здобуття загальної середньої освіти. 

Зрозумілої депутатам усіх рад, батькам учнів, вчителям, керівникам закладів освіти, усьому суспільству. І навіть «нудьгуючим пенсіонерам», як мене обізвали в одному з коментарів… 

Хороший будинок починають будувати із проєкту, а не із придбання для нього стільців і штор. У нас – навпаки: будуємо фантом. І саме це мене, як і дуже багатьох інших, не влаштовує. 

P.S. Ілюстрація не моя. Подібних у соцмережах гуляє багато. Мені сподобалася ця.