ВСЕ НАЙКРАЩЕ – ДІТЯМ?.. (Частина 3)

Автор: Інна Фрідкін, учителька англійської мови, журналістка

ВСЕ НАЙКРАЩЕ – ДІТЯМ?..

Частина ІІІ

Гадки не мала, що для висвітлення подій, які відбуваються сьогодні в освітянській галузі України, занадобиться ціла серія статей. Однак, МОН явно не узгоджувало свої задуми з моїми і ледь не кожного дня видавало на гора такі «шедеври», що однієї статті виявилось замало. До того ж, швидкості, з якою установа видає нові накази, розпорядження, постанови, директиви, рішення, правки і додатки, може позаздрити навіть друкарський станок. Правда, в цих «шедеврах» не завжди присутні здоровий глузд, логіка і адекватні думки, а про конкретику годі й казати. Але для МОН це вже давно не суттєво, бо не його працівникам те виконувати. І, тим паче, не міністру Оксену Лісовому та його заступникам Андрію Сташківу і Михайлу Винницькому, до яких приєдналась…

… Лілія Гриневич. Та сама Гриневич, яка очолювала МОН уряду Гройсмана і започаткувала знищення освіти в Україні. Як експерт з цього самого знищення, маючи на меті доконати залишки державної освіти, Гриневич заявила, що “Зараз маємо законодавство, яке дозволяє бути ліцеєм чи не кожній школі в Україні». А це, виявляється, дуже великий недолік. Виявляється, ліцеїв, єдиних навчальних закладів, де в Україні можна отримати повну середню освіту, у нас забагато. Ну кому ж як не їй це знати, бо з 2024 року екс-міністр працює на посаді проректора з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, де розвиває педагогіку та трансформує шкільну освіту відповідно до стандартів нової української школи (НУШ). Маю підозру, що незабаром Гриневич опиниться в міністерстві. А поки – засвітилась на Всеукраїнському учительському зібранні «Конференція-2024» серед виступаючих, де повідомила про необхідність скорочення кількості ліцеїв.

І тут Сташків, який відповідав за середню освіту, на загал заявив, що вимоги до академічного ліцею необхідно сформулювати чіткіше, бо того вимагають на місцях. Тобто, він навіть не зрозумів, що сам відкрито визнає недоопрацювання тих вимог міністерством. Виходить, МОН напридумувало таке, що ніхто з освітян та влади на місцях не зрозумів (а я то вважала, що лише до мене не дійшло!). Тепер вкотре внесло зміни, списуючи на власне "не чітке формулювання". І це міністерство освіти, яке наразу повинно вседосконало обдумати! Так ні! Ледь не кожного дня вносяться якісь зміни та доповнення, за повною відсутністю стратегічного мислення. Та й тактичного теж.

Можливо, хтось пам'ятає, що в 2021 планувалось створювати ліцеї лише тоді, коли в паралелі є чотири класи по 25 учнів в кожному, а громада нараховує понад 50 тисяч мешканців. За таким плануванням, ліцеї могли би бути тільки у великих містах. По суті, обмежувався доступу дітей із сіл та містечок до повної середньої освіти. ВРУ не підтримала даний законопроект. Крім того, замість вимоги чотирьох паралельних класів в ліцеї, до другого читання внесено зміни, що класів може бути два на паралель та знято обмеження кількісного наповнення старших класів. Такі на сьогодні норми Закону України “Про повну загальну середню освіту».

Однак, пан Сташків вирішив, що «така вимога не дозволяє якісно реалізувати вибір освітніх траєкторій і не відповідає суті поняття “академічний ліцей”, про що розповів на серпневій Конференції-2024. Тому вкотре внесли зміни до Закону про загальну середню освіту. Відповідно цих змін, в ліцеї, де діти зможуть отримати повну загальну середню освіту, має бути 4 десятих, 4 одинадцятих і 4 дванадцятих класи, не менше, як по 25 учнів в кожному. Якщо ж в громаді стільки не набереться, ліцею не буде. А дитина, за бажанням, зможе продовжити навчання в ліцеї іншої громади, куди добиратиметься кожного дня, або житиме на постійній основі в пансіонах при цьому ліцеї. Формування ліцеїв починається в 2027 році і остаточно закінчиться в 2030. Тобто, сьогоднішні семикласники, які вчаться за програмою НУШ, стануть першими, хто в 2027 підуть в десятий клас та матимуть можливість вчитись в такому навчальному закладі.

Заступник міністра підкреслив, що ліцеї мають бути обов’язково відокремлені від початкових шкіл та гімназій, крім винятків, які визначатиме Уряд. І, звичайно, «у МОН прагнуть затвердити положення про ліцей, щоб зафіксувати мінімальні вимоги щодо вибору предметів, безпечного та інклюзивного середовища, харчування, підвезення, проживання учнів у пансіонах».

Впевнена, то положення буде таке саме далеке від реальності, як далекі від неї обіцянки МОН. Бо вже маємо за приклад НУШ, оснащення якої практично цілком і повністю лягло на плечі учителів, батьків та місцевих органів влади. Отже, є цілком обґрунтована думка, що нормальних доріг не буде, достатньої кількості шкільних автобусів не буде, достатньої кількості пансіонів (гуртожитків), які відповідали б певним вимогам, не буде. Я вже мовчу про харчування. А головне, ніхто не повідомляє, чи є на все кошти і хто має ці кошти надати. Може знову усе звалять на батьків, які раніше самотужки ремонтували класи, а тепер ще будуть ремонтувати пансіонати (гуртожитки) і по черзі готувати дітям їжу?

І ніхто не каже, куди подінуть школярів, які муситимуть залишити приміщення, в якому вони навчались, тому що там знаходитиметься ліцей. В містах то не є проблемою, а в сільських громадах з великою розгалуженістю сіл, буде справжня біда. Чи під ліцей будуватимуть нову будівлю, що виглядає, як повний маразм?

А що буде з ліцеями, котрі вже працюють за відповідним профілем, як от фізико-математичний або, скажімо, гуманітарний? Чи їх теж ліквідують, якщо там менше учнів, ніж гласить Закон?

«Чітко» відомо лише одне: під гаслом «Все найкраще – дітям!», горе-реформатори таки позакривають все, що не відповідатиме їхнім видумам. Безумовно, переважна більшість школярів після дев’ятого класу виїде за кордон, щоб отримати повну середню освіту там, або будуть освоювати професійні навички в коледжах (училищах, технікумах) в Україні. Маю дуже великі сумніви, що хтось захоче залишати своїх нащадків в пансіонах у такий тривожний час. Чи є гарантія, що в 2027 році у нас в країні все налагодиться і буде спокійно? Чи в 2030?

Навіть не мрійте, що це ще не зараз, що влада до цього часу може змінитись і ваших дітей то не торкнеться. Торкнеться, ще й як! Вже скорочується кількість ліцеїв, за яку проголосували депутатами міських та сільських рад. Вже закладаються зміни в бюджеті. Вже впроваджуються трансформації, які потім відмінити буде просто нереально. Як приклад, маємо НУШ, яку таки не скасували.

А місцеве самоврядування стало таким собі безправним виконавцем. Не хочете слідувати Закону і скоротити мережу ліцеїв – не скорочуйте. Ваші депутата за це проголосували – чудово. Але фінансування від держави ви не отримаєте. Жодної копійки. Навіть на зарплату вчителям. Утримуйте коштом бюджету громади, що насправді абсолютно нереально.

... Війна не вічна. Вона обов'язково закінчиться. То чому б не закривати ліцеї, а давати можливість українській дітворі отримати доступну державну безкоштовну якісну повну середню освіту. Оголосити в усіх усюдах "Рідні наші, повертайтесь додому! Ми відкриємо для вас школи, ліцеї, гімназії! Ми дамо вам усі можливості вчитись! Тільки повертайтесь! Ви – надія України, її майбутнє і без вас жодна перемога немає сенсу!». І вони обов’язково повернуться.

Натомість, наша влада відкрито робить все, щоб лишити Україну цього майбутнього, постійно проголошуючи, що народжуваність падає, демографічна ситуація плачевна, кількість дітей стає все менше і менше. Хоча, переглядаючи офіційну сторінку МОН у Фейсбуці, бачу там лише щасливі, веселі обличчя і немає жодного натяку на той жах, який насправді відбуваються в освітній галузі. Ну, хіба що, в коментарях…

До речі, усе це стосується лише державної освіти і комунальних навчальних закладів. Приватні працюватимуть за власними законами, оскільки, поряд з державною субвенцією, мають окрему систему фінансування. І, як не дивно це звучить, заможні зможуть навчатись в Україні. А ті, хто не матиме достатньо коштів, муситимуть їхати за кордон, бо там дешевше або, взагалі, безкоштовно.

Те, що мої передбачення мають під собою підставу, свідчить ситуація в столиці, де в приватних школах цьогоріч в середньому на 25−30% більше учнів, порівняно з минулорічним сезоном. Допускаю, що таке не лише в столиці. Але наше міністерство аналогічне становище повністю влаштовує, бо головна ціль МОН – закрити якомога більше державних (комунальних) навчальних закладів і якомога більше коштів зекономити. Про інтереси українських дітей мова не йде взагалі!

Про професійні ліцеї, я поки промовчу. То для мене суцільні знаки питання. Де візьмуться кошти, яких потрібно сила-силенна, спеціальні приміщення, фахові програми, висококваліфіковані спеціалісти. Куди подінуться профтехучилища, коледжі і технікуми та якою буде їхня роль в освітньому процесі?

…На сьогодні, зміни до Закону ще не були проголосовані ВРУ. Однак, судячи з того, які директиви щодо реорганізації навчальних закладів спускаються на місця, міносвіти впевнено, що народні обранці ті зміни обов’язково підтримають. Мабуть, вже договорились…

Жовтень, 2024

Далі буде.