Зміна «обсягу» освітньої діяльності ліцеїв: просто про складне з законодавчим підґрунтям

Реформа профільної середньої освіти актуалізує для громад практичні питання: як коректно діяти у випадках припинення провадження (звуження) або розширення освітньої діяльності закладів загальної середньої освіти, і де проходить межа між управлінським рішенням засновника та вимогами ліцензійного законодавства. Відповіді варто шукати у площині узгодженого застосування Закону України «Про освіту», Закону України «Про повну загальну середню освіту» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також відповідних Ліцензійних умов.

Припинення провадження (звуження) або розширення освітньої діяльності – це результат комбінації управлінського рішення засновника + ліцензійної процедури, яку не можна ігнорувати.

1. Чи є припинення провадження освітньої діяльності на одному чи двох рівнях повної загальної середньої освіти звуженням такої діяльності?

Коротка відповідь – скоріш за все, так, враховуючи норми законодавства, це звуження освітньої діяльності. Чому скоріш за все? Тому що Ліцензійні умови прямо не визначають припинення частини освітньої діяльності саме на певному рівні в межах повної загальної середньої освіти, в них йдеться про звуження провадження освітньої діяльності у певному місці провадження освітньої діяльності. Отже, доцільним було б у майбутньому уточнити відповідні положення, що стосуються припинення провадження освітньої діяльності саме в межах рівнів повної загальної середньої освіти, в Ліцензійних умовах.

Таким чином, якщо ліцей припиняє, наприклад, провадження освітньої діяльності на рівні початкової освіти – це фактично припинення провадження частини освітньої діяльності. Для цього ліцензіат подає заяву про звуження провадження освітньої діяльності.

2. «Додавання» нового рівня освіти: це розширення освітньої діяльності?

Фактично так. Якщо ліцей, який здійснював діяльність лише на рівні профільної середньої освіти, планує запровадити також базову середню освіту — це розширення провадження освітньої діяльності.

Але тут застосовується проста логіка: НЕ можна почати навчати – поки немає права це робити.

Законодавством прямо передбачається: освітня діяльність підлягає ліцензуванню  (ст. 43 Закону України «Про освіту»).

Ліцензійний аспект:

•  у цьому випадку застосовується процедура розширення ліцензованої діяльності;

•  фактично це означає проходження процедури на загальних підставах ліцензування;

•  без відповідного рішення органу ліцензування та переоформлення ліцензії надання освітніх послуг на новому рівні є неможливим.

Що це означає на практиці:

• замало прийняти рішення щодо розширення освітньої діяльності;

• потрібно довести, що заклад реально готовий здійснювати освітню діяльність і на інших рівнях повної загальної середньої освіти:

• є вчителі;

• є кабінети;

• є освітнє середовище.

І лише після цього – зміни щодо  ліцензії.

Важливий момент. Законодавством не визначено, хто саме приймає рішення щодо розширення освітньої діяльності в закладі загальної середньої освіти. На наше переконання, це повинен бути засновник. Адже саме засновник зобов’язаний забезпечити утримання та розвиток заснованого ним закладу освіти, його матеріально-технічної бази на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту»). І вже на підставі такого рішення ліцензіат, яким є заклад загальної середньої освіти, звертається до органу ліцензування із заявою про розширення освітньої діяльності. 

3. Тимчасове припинення профільної середньої освіти: чи можна зберегти статус ліцею?

Найбільш чутливе для громад питання – чи може ліцей тимчасово не здійснювати освітню діяльність на рівні профільної середньої освіти, але формально залишатися ліцеєм.

Наприклад: немає достатньої кількості учнів – і «профільна ланка» повної загальної середньої освіти «стає на паузу». 

І тут виникає спокуса: нічого не змінювати формально, «перечекати».

Але законодавством визначено інше.

Ключовий момент:

• тип закладу загальної середньої освіти визначається за рівнем освіти, який він забезпечує;

• ліцей – це заклад, що забезпечує здобуття профільної середньої освіти.

Отже:

• якщо фактично діяльність на цьому рівні припинена, навіть тимчасово, виникає ризик невідповідності типу закладу його фактичній освітній діяльності;

• рішення засновника про припинення провадження освітньої діяльності на цьому рівні без зміни типу закладу є юридично вразливим.

Важливий момент. Пункти 20 та 21 Ліцензійних умов дозволяють розробляти порядок дій на випадок позапланового припинення освітньої діяльності за певним рівнем освіти або у певній сфері освіти, або за певними місцями її провадження через форс-мажор. Це дає підстави для тимчасового призупинення профільного навчання без зміни типу закладу, проте для захисту ліцеїв від юридичної уразливості цей механізм потребує чіткого законодавчого закріплення. 

Роль органу управління освітою громади:

• не допустити ситуацій формальної невідповідності;

• завчасно планувати:

• або зміну типу ліцею (наприклад, у гімназію);

• або відновлення спроможності забезпечувати профільну середню освіту (кадри, контингент, інфраструктура);

• враховувати, що такі рішення мають довгострокові наслідки для мережі закладів і доступу учнів до освіти.

Що це означає для громади на практиці

У такій ситуації є лише два чесних сценарії:

1. Відновлювати спроможність

• докладати зусиль в забезпеченні закладу учнівським контингентом,

• формувати дійсно спроможну мережу закладів освіти,

• забезпечувати заклади кваліфікованими кадрами.

2. Або змінювати тип закладу

•  наприклад, «трансформувати» ліцей у гімназію.

Усі інші варіанти – це спроба «обійти систему», яка зазвичай потім створює більше проблем, ніж рішень.

Припинення (звуження) та розширення освітньої діяльності повинні бути синхронізовані з ліцензійними процедурами, ігнорування цього створює ризики для ефективного функціонування закладу.