Напруга, яку не знімає кава: педагогічний мобінг

Автор: Ірина Гондюл, викладачка в Українському центрі, Чорногорія

Напруга, яку не знімає кава: педагогічний мобінг 😶🌫️

Після одного приватного повідомлення я довго думала про тему, яку не заведено озвучувати. Мобінг.

Не у фільмах, не десь «у когось», а вчительський. Тихий, системний і часто замаскований під «просто робочі моменти».

🔹 Іронія на нараді.

🔹 Прискіпливі коментарі при колегах.

🔹 Завдання — без обговорень, але з очікуваннями.

🔹 Публічне знецінення ідей чи досвіду.

🔹 Коментарі з підтекстом: «Ну, у когось це виходить швидше…».

🔹 Публічні «жарти», які звучать образливо, але подаються як «нічого такого».

🔹 Ігнорування ініціатив.

🔹 Систематичне порівняння з «ідеальними колегами».

🔹 Надсилання повідомлень з доріканням у неробочий час.

🔹 Вибіркова принциповість: «наближених» не чіпають, а іншим — кожен крок під мікроскопом.

🔹 Постійне нагадування про помилки без акценту на досягнення.

🔹 Комунікація у стилі натяків і докорів замість чітких слів — коли замість «Чому Ви не подали звіт?» звучить щось на кшталт: «Всі все зрозуміли. А хтось — як завжди…» або «Ну, мені здалося, що всі відповідальні...».

🔹 Обговорення помилок вчителя не з ним, а з іншими.

🔹 Коментування зовнішності, одягу чи тону голосу в образливій формі.

🔹 Поширення чуток у колективі.

Усе це — не просто «недружня атмосфера». Вона змушує людину постійно відчувати провину, навіть якщо вчитель нічого не порушила. Це приклади прихованого або пасивного мобінгу. І його наслідки — не лише професійні, а й емоційні. 

Мобінг — це систематичний психологічний тиск на працівника в колективі, яке може проявлятись як пряме приниження, так і у вигляді пасивної агресії, ігнорування чи знецінення.

Це не завжди виглядає як конфлікт. Частіше — як щоденна атмосфера недовіри, у якій вчитель починає сумніватись у своїй компетентності, цінності і навіть бажанні залишатися в професії.

💬 Я знаю, що не скрізь так. І думаю, що більшість колективів — це про співпрацю, а не про тиск. Але якщо хтось зараз читає цей допис й впізнає себе — це не дрібниці. Це потребує уваги.

Можливо, час подивитися на шкільне середовище і як на простір для дорослих. Де повага — не лише до учня, а й до вчителя.