Плануємо рік, ставимо досяжні цілі: секрети планування для вчителів

Джерело: Освіторія

Свята позаду, тож настав час розпланувати рік та поставити досяжні цілі. Пригадайте свої новорічні мрії та бажання: що хочеться втілити в життя? Які новації спробувати? А головне — як проаналізувати свій робочий час, оптимізувати завдання і запланувати задовольняти свої власні потреби? Педагог та очільниця тренінгового центру «Сертифіковані українські технології освіти» Тетяна Ухіна розкриває секрети планування для вчителів та радить цифрові інструменти для обліку робочого часу. А ще пропонує кожному вчителю на початку року намалювати своє колесо життєвого балансу і порефлексувати над ним. 

Тетяна Ухіна, педагог та очільниця тренінгового центру 

«Сертифіковані українські технології освіти»

Планування вчителювання: мислимо рік чвертями

Щорічне планування важливо почати з «навіщо». Тобто чому взагалі ви це робите, чи дійсно вам треба те, що ви напланували. Зокрема, чому ви працюєте вчителем, що для вас найцінніше у професії. І це буде тим внутрішнім компасом, який допоможе вам рухатися далі, коли з’являтимуться сумніви чи втома.

Почнемо з планування вчителювання: роботу на рік варто розподіляти сезонними блоками або чвертями року. Такий глобальний погляд дає змогу правильно розставити акценти.

Перша чверть: адаптація дітей після великих літніх канікул. Тож плануємо роботу з урахуванням цього акценту.

Друга чверть: подання основного матеріалу. Можна навіть дещо змінити календарно-тематичний план, проявити вчительську автономію, зосередити основні теми та більшість матеріалу саме в цей період.

Третя чверть: уже підготовка до завершення навчального року, до олімпіад, конкурсів.

Четверта: повторення вивченого, підсумки.

Як учителю проаналізувати свій робочий час? 

Варто розділяти професійне планування та планування інших сфер життя.

Щоби щось розподіляти, потрібно спочатку знати, яку його кількість маєш. Наприклад, зріла людина не плануватиме дорогі покупки та інші великі витрати на кошти, які поки що не знаєш, як заробити. Тоді це мрія, а не ціль. А ось із робочим часом буває навпаки. Учителі планують «розкішні витрати» на десятки справ за день, а насправді мають значно менше часу, ніж вважали.

Варто розпочати з аналізу робочого часу: на що він реально витрачається? Коли я працювала керівником відділу продажів і маркетингу у видавництві, то робила це регулярно. Виявилося, що хоча робочий день був 8 годин, саме на роботу йде в середньому 5 годин, адже багато що відволікає. Керівник викликав до кабінету, нарада, якась консультація, розмови по роботі та не по роботі, кава, чай, щось треба вислухати, щось треба подивитися. А основну роботу не встигаєш виконувати і відчуваєш, що не впорався. Це крок до вигорання і знецінення себе як фахівця.

Спробуйте інструмент «самофотографування робочого часу». Його радить Майк Андерсон, американський автор освітянських бестселерів, у тому числі книги «Відродіть свій професійний вогонь. Потужні звички, які допоможуть вам стати більш збалансованим педагогом».

Він сам має 20-річний досвід вчителювання. У певний момент автор звернув увагу, що почувається не професіоналом, бо не встигає зробити необхідне. Тому він протягом місяця щогодини спостерігав за тим, на що пішов час, і занотовував. Протягом дня фіксував усі справи на роботі та їхню тривалість.

Наприкінці місяця дані узагальнив по категоріях: паперова робота, викладання, дзвінки, наради. Також він дізнався із цієї інформації, скільки в середньому витрачає на те чи те завдання.

Освіторія.Медіа також прагне зрозуміти, скільки часу вчителя йде на паперову роботу. Пройдіть наше коротке опитування — нам важливо отримати ваші відповіді.

Пройти опитування

Цифрові інструменти обліку робочого часу

Зручною таку перевірку роблять цифрові інструменти обліку робочого часу, наприклад, українські сервіси Yaware.TimeTracker (за потреби можна обрати безкоштовну демоверсію), Toggl Track (є безкоштовна версія), безкоштовну Clockify. Програми на смартфоні нагадуватимуть щогодини, що слід додати запис, як саме ви витратили час. А потім самі зроблять аналіз різного ступеня складності. Тим, хто любить погортати реальні, а не віртуальні сторінки, більше підійдуть спеціальні блокноти для тайм-менеджменту, їх ще називають «хронометражі» або «погодинки».

Що ж з’ясував Майк Андерсон? Що він втрачає третину часу через різні причини, які не завжди залежать від нього: наприклад, хтось робить оголошення в класі або потрібно кілька хвилин вгамувати галас. Такі речі здавалися дрібницями, але за місяць складалися в певні величини. Отже, хоча шкільною програмою на кожну тему відведена певна кількість годин, у реальності часу на третину менше. Зрозуміло, чому вчитель не встигає дати матеріал учням і закріпити його з дітьми.

«Коли ви виснажені, навіть думка про повернення до нормального життя може бути нестерпною. Із чого взагалі почати? Я знаю. Я пройшов через це», — пише Майк Андерсон у книзі.

Завдяки аналізу він скоригував плани уроків так, щоби залишити час на випадковості, стиснув певні теми, шукав нові способи подати матеріал відповідно до реального часу, який мав. Тобто його професійні цілі стали досяжними, більш реалістичними.

Звісно, в Україні нині ситуація виняткова: війна, повітряні тривоги, вимкнення світла — усе це забирає час та ресурси вчителя. Чимало педагогів переконані, що навіть планувати в наших умовах неможливо. Проте варто зробити для себе психологічне прийняття планування. Треба ставитися до планів не як до нових «треба», жорстких вимог, рамок. Планування — це про «що я можу», гнучкі орієнтири, фундамент, який захищає від емоційного краху. Учитель, який уміє керувати своїм часом та енергією, має більше ресурсу, більше часу на творчість та підтримку учнів.

Який висновок з аналізу часу? Треба одразу орієнтуватися, на скільки вистачає ресурсу, а не напихувати в план 50 справ, а потім за голову хапатися, бо зробили тільки три. Треба навчитися розставляти пріоритети, досягати балансу між амбіцією та реальністю: які цілі оптимальні, найнеобхідніші.

Важливо гнучко ставитися до плану: перенести термін, скоригувати свій план — це не провал, а потрібна навичка. Також варто одразу закладати в план 20–30% буферного часу. Наприклад, на уроці його можуть поглинути оргмоменти, проблеми з дисципліною в класі, додаткові запитання або спонтанне рішення вчителя глибше пояснити певний момент.

Плануємо задовольнити потреби

Щоб ефективно планувати своє життя, варто згадати основні власні потреби, про які вчителі часто забувають заради роботи. Не пообідати, щоби встигнути перевірити контрольні? Недоспати, щоби підготуватися до занять? Типова ситуація для багатьох педагогів. Але згадаймо піраміду потреб Маслоу: якщо не задоволені нижчі потреби, почнуться проблеми з вищими. 

Втомлені та голодні вчителі можуть комунікувати, креативити та навчати цього учнів, але організм пручатиметься такій витраті енергії. Тож несподівано любов до вчителювання може змінитися на негатив, а горіння обернутися вигоранням. Тому раджу планувати відпочинок у вільний від вчителювання час, під час підготовки до занять, підвищення кваліфікації, самоосвіти за принципом 52 на 17: 52 хвилини концентрації та 17 хвилин відпочинку. В умовах воєнного стану для педагогів України діяльність можна скоротити до пів години, а час відпочинку залишити на рівні 17 хвилин.

Потреби, від нижчих до вищих, підказують, що треба запланувати.

Добре мати майстерські та учнівські цілі. Перші — це те, що ви вже добре вмієте і будете відточувати, навчати цього інших. Другі — те, що хочете розвинути. У багатьох країнах є така практика: у цілях уроку вчитель пише не лише те, що очікує від учнів, а й свою персональну ціль. Наприклад, позбутися слів-паразитів або скоротити свої монологи на уроці до 10% часу.

Не забудьте виділити хоча б по пів години на планування на початку тижня та аналіз результатів наприкінці.

Що заважає жити за планом?

Що заважає гармонійно розподіляти енергію на всі сфери життя? Той же Майк Андерсон дає неочевидні поради: не намагайтеся бути супергероєм, визнайте, що можливості обмежені. Спробуйте не конкурувати з іншими педагогами та не переймайтеся, як вони сприймають вас. Приміром, якщо ви все встигаєте та йдете першим зі школи, хай не зупиняє страх, що колеги вважатимуть вас ледачим чи байдужим. А ще вчитель може втрачати мотивацію через… зайву слухняність. Ідеться про те, що без будь-якої влади чи контролю над тим, що та як саме вчитель робить, мотивація не може виходити зсередини. А зовнішня не є ефективною. Тому вчителювання — не та професія, де можна просто виконувати накази керівництва. Треба знайти для себе певний ступінь свободи.

Як саме планувати: корисні лайфхаки

Зараз є чимало онлайн-планувальників, також допомогти може ШІ. Освіторія.Медіа вже писала, як це працює в навчальному плануванні (читайте детальніше тут). Поради можна перенести й на особисте планування.

Допоможе і такий популярний інструмент, як SMART (ось прості пояснення стосовно цього), який підказує, що ціль має бути конкретною, вимірюваною (як зрозумієте, що досягли мети),  досяжною (є ресурси та можливості реалізації), значущою та обмеженою в часі.

Звісно, не всі цілі будуть досягнуті. Коли аналізуєш, від чого це залежало, вже сприймаєш ситуацію не як невдачу, а як дані, які допоможуть наступного разу.

Що допоможе досягти цілі?

Незамінною є підтримка однодумців, професійної спільноти. Знайти їх допомагає навичка якісного нетворкінгу. Ми не просто знайомимося з людьми, а спілкуємося, зберігаємо контакти, підтримуємо ниточки зв’язку. Чимало можливостей дає інтернет та освітянські конференції, фестивалі та інші активності. Якщо поділитися цілями на рік з однодумцями, підвищується мотивація згодом поділитися результатами.

Особливий інструмент: організація роботи так званих мастермайнд-груп (груп однодумців). Ці люди ставлять мету допомагати одне одному в досягненні професійних та особистих цілей. Щотижня група збирається онлайн буквально на пів годинки, звітують, що зроблено, проговорюють, чому не зроблено, ставлять наступну ціль, озвучують алгоритм, як будуть іти до виконання цієї цілі.

Про роботу мастермайнд-груп пані Тетяна проводила авторський вебінар.

Малюємо колесо життєвого балансу

wheelbalance.com.ua

Намалюйте колесо життєвого балансу. У центрі аркуша поставте крапку, намалюйте коло. З крапки проведіть  6–10 відрізків, які поділяють коло на сегменти. Кожен представляє певну сферу: фінанси, здоров’я, професія, хобі, відносини, дозвілля. Для оцінки кожної сфери вашого життя використовується 10-бальна шкала. Допоможуть такі питання:

«Що для мене означають 10 балів у цій сфері?»

«Що для мене означає 0 балів у цій сфері?»

«У скільки балів я оцінюю зараз цю сферу?»

Важливий нюанс: орієнтуйтеся не на ідеал, мрію, а на відповідність важливим цілям. Грошей і здоров’я ніколи не буває забагато, але якщо ваша ціль року — написати з колегами підручник, і немає проблем зі здоров’ям та фінансами, які цьому заважають, можна в цих сферах ставити 10. 

Орієнтовні значення балів:

1 — це антирезультат, незадовільно;

2 — ситуацію терміново потрібно змінювати;

3 — це не те, чого я прагну;

4 — сфера досить запущена, але є позитивні зрушення;

5 — посередньо, як у всіх;

6  — задовільно, але це лише основа;

7  — я на правильному шляху;

8 — добре, але потребує покращення;

9 — стабільно, успішно;

10 — саме те, чого я хочу, без зауважень.

Центр кола — це нуль. Відрізки поділіть на 10 частин, остання позначка — це 10. Поставте крапку на кожному відрізку на тій позначці, яка відповідає оцінці. З’єднайте всі ваші позначки лінією, намагаючись зробити коло чи овал. Що вийшло? «Їжак» з гострими кутами-голками чи гармонійне колесо? Проаналізуйте, які сфери і наскільки треба покращити, а що, можливо, займає забагато місця у вашому житті. Створити колесо життєвого балансу онлайн можна тут.