НМТ як лотерея: криза системи та випробування для випускників

Автор: Людмила Коткова

Про цьогорічне НМТ. Скажу відверто: я завжди була палкою прихильницею цієї форми іспиту. За роки педагогічної практики, починаючи з 2008-го, випустила тисячу учнів, підготувала багатьох «двохсотбальників», тривалий час працювала екзаменатором ЗНО. Тобто цю систему знаю зсередини й досконало.

Але цьогоріч я вперше... навіть складно дібрати точне слово, але скажу прямо – глибоко розчарована. Сьогодні вже не лише абітурієнти, а й досвідчені вчителі в один голос констатують: «Сучасне НМТ – це удача». Напишу про українську мову, бо є спеціалістом у цій галузі. Звісно, неможливо вивчити абсолютно всі фразеологізми чи передбачити кожен нюанс лексичного значення, але ці завдання спонукають вчити мову. Мене щиро дивує інше.

Погляньте на це завдання з реального тесту:

Префікс роз- має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ

А розпалювати

Б розвалювати

В роздмухувати

Г розгойдувати

Скажіть, будь ласка, що саме перевіряє цей тест? Тонкі психолінгвістичні відтінки префіксів? Навіщо це пересічному випускникові? У шкільній програмі елементарно немає годин на вивчення мікрозначень словотворчих частин. Ми вчимо орфографію – правопис префіксів та суфіксів, а не їхні академічні семантичні нюанси. Шкільна програма орієнтована на практичну грамотність. Учень має чітко знати, що в українській мові префікс роз- завжди пишемо з літерою З (розпалювати, роздмухувати), на відміну від префікса с- (правило «кафе «Птах»).

Повернімося до тесту. Він справді на логіку. Мислення має бути, на мій погляд, таке:

розпалювати, роздмухувати, розгойдувати – мають значення інтенсифікації дії, збільшення її вияву чи сили;

розвалювати – має значення розділення на частини, руйнування цілісности.

Але для підлітка в стресовому стані на іспиті всі ці чотири слова означають «динамічну дію, спрямовану назовні». Більше того, розпалювати і розвалювати суто візуально й фонетично можна сприйняти як процеси певної деструкції або радикальної зміни стану. Виокремити тут семантичне розгалуження без спеціальної підготовки з дериватології (науки про словотвір) за ту хвилину, що виділено, – це завдання «на засипку», а не на перевірку базових знань. Хоча мої учні, на щастя, виконали його за 15 секунд, бо «натаскувала» на таке - шукати "четверте зайве" (пам'ятаєте таку гру з дитинства?)

Ще одне болісне питання: чому сесії мають нерівномірну складність завдань? Комусь у тесті випадають базові, зрозумілі слова: емоція, елемент. А комусь – термінологія дипломатичного рівня: епатувати, ратифікувати, консенсус... І це точно перевірка знань з української мови?

Замість того, щоб плекати й вивчати багатство рідної мови, учителі на уроках змушені шліфувати з дітьми пласти іншомовних запозичень, аби просто «вгадати» тест. Чому ми не даємо завдання на знання власне української лексики? Чому не перевіряти розуміння таких слів, як обійстя, легінь, бузковий, плесо, вельми?..

Складається враження, що укладачі керуються логікою: «О, почули в новинах іншомовне слово, якого самі раніше не чули – даємо його в тест! Половина учнів точно не відгадає!». Але ж НМТ – це не всеукраїнська олімпіада для обраних, а державне вимірювання базового рівня знань випускника за загальноосвітньою ШКІЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ. До речі, є амбітні випускники, які наполегливо йшли до своїх 200 балів. Це прекрасно, але невимовно прикро бачити їхнє розчарування – і все через одне невдале завдання з іншомовним словом, якого взагалі немає в шкільних підручниках. Виходить парадокс: на іспиті з української мови діти зрізаються на лексиці, яка не має стосунку до обов'язкової програми. Я звідусіль чую, як масово обурюються не лише розгублені підлітки, а й фахові педагоги, а це чіткий сигнал: у системі щось пішло не так. 

Знаєте, з якими двома найбільшими страхами сьогодні вступники йдуть до екзаменаційних центрів?

1.     Щоб під час повітряної тривоги не завис комп’ютер.

2.     Щоб трапилося якесь «нормальне» іншомовне слово (це я про іспит із мови).

І ці страхи, на жаль, абсолютно виправдані й підтверджені реальністю. Зараз увесь інтернет повниться відео про те, що насправді відбувається на пунктах тестування. В Одесі діти були змушені проходити іспит протягом тринадцяти годин! Уявіть цей психологічний та фізичний тиск.

А історія дівчинки з Вінниці взагалі крає серце. Вона – гордість своєї школи, переможниця всеукраїнської олімпіади з біології та конкурсу МАН. Дитина, яка роками доводила свій високий інтелектуальний рівень. І що в результаті? Через технічну несправність комп’ютера на пункті тестування система просто анулювала її старання. Дівчинка не змогла скласти тест, і тепер її навіть не допускають до додаткової сесії (тільки після публічного розголосу начебто взяли заяву до розгляду!). Як після такого мотивувати талановиту молодь залишатися в професії, у науці, зрештою – у країні?

Усе це – не просто поодинокі технічні збої, це живі долі наших дітей.

І ще один дуже важливий момент. Не можуть діти (та ще у стані постійного стресу від війни) в один день писати тест аж 4 години з 4-х предметів. Чому психологи мовчать? Не кожен дорослий таке витримає...

Шановні колеги, цей мій допис – не спроба огульного обурення чи критики заради критики. Це крик душі й щире прохання до відповідальних структур нарешті почути про ті реальні, системні проблеми, які сьогодні існують. Система іспитів має допомагати дитині розкрити свій потенціал і перевіряти знання, а не перетворюватися на бездушну рулетку, що ламає майбутнє.

Я завжди була й залишаюся першою, хто щиро хвалить і підтримує формат незалежного оцінювання за його прозорість та справедливість. Але саме тому, що мені не байдужа доля цієї системи й майбутнє наших дітей, я не маю права замовчувати очевидні хиби. Якщо ми дійсно прагнемо покращити систему, зробити її досконалішою та людянішою, мусимо відкрито говорити про помилки, щоб виправляти їх, а не вдавати, ніби все гаразд.

Дякую всім причетним за розуміння, підтримку та небайдужість.